Сайт Туріянської ЗШ І-ІІІ ступенів
Меню сайту
qr code
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 38

Національна дитяча гараяча лінія

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




             З будівництвом у місті Турії в 1 756 р. Святовознесенської церкви при ній відкрили першу церковно-приходську школу В (Л.І. Похилевич «Турія в документах історії»). Пізніше в 1780 р. її була освячена ще одна церква - Різдва Пресвятої Богородиці. II В ній також була відкрита церковно-приходська школа. Навчалися тільки хлопчики з прихожан цих церков. Тоді приходські шко­ли були створені для людей «самых низких сословий», повітові   училища - для духовенства, купців, а гімназії та університети головним чином для дворян. Основою початкової освіти в цей час стають церковно-приходські школи. 

 З населенням більше 3 тисяч осіб, в Турії були зацікавлені в навчанні своїх дітей, але багато з них до школи не ходили, бо діти 8-10 років з бідних сімей ішли в найми, а потім на заробітки. Заняття в школах проводилися з Покрови і до Великодня. На По­крову закінчувалися сільськогосподарські роботи, і діти, зібрав­ши гроші, йшли до школи. Більшість дітей, навчившись писати і читати, кидали школу. Батьки до освіти відносилися без поваги, бо вважали, що буде краще, якщо діти будуть задіяні в господар­стві чи глядітимуть менших, адже в середньому в родинах було від 5 до 8 дітей. Друга причина - нестача грошей: підручник з аз­буки та початкове навчання коштувало 15 копійок. Для порівняння підліток влітку на польових роботах міг заробити 10-15 копійок, дорослі за сезон - 25-60 копійок. На той період чоботи коштували З карбованці, куртка - 10 копійок, пиріжок-1 /4 копійки. А грошей завжди не вистачало.

Заняття проводили, як правило, священики, дуже рідко вчи­телі. Церква була зацікавлена у збільшенні кількості учнів і «утверж­дении православия»: по-перше, вивчався «Закон Божий», по-друге, гроші за навчання йшли в заробітну плату вчителів і священиків. У класах навчалось від 4 до 20 учнів. Усі предмети викладав, як пра­вило, один вчитель. Згодом школи стали однокласні з дворічним тер­міном і двокласні з чотирирічним терміном навчання. З 1880 р. було дозволено спільне навчання хлопців і дівчат. Заняття стали проводити по 6 годин щоденно, а тривалість уроку становила 1,5 години. До на­вчання викладачі відносилися серйозно. За невивчений урок, за за­пізнення і «непослушание» учні каралися суворо: їх били лозинами та вигадували різноманітні болісні тілесні покарання.

У ці часи більшість жи­телів Турії були письменні. За­можні батьки віддавали своїх дітей у гімназії, пансіони, учи­лища в місто Златопіль, де якість навчання була кращою; дуже багаті посилали дітей на на­вчання до Києва, Львова, в Мо­скву і Санкт-Петербург. Так як половину населення Турії зав­жди складали євреї, то мож­на припустити, що тут були ще і єврейські школи, і школи при синагогах. У наших краях євреї були багатими людьми і на навчання своїх дітей гро­шей не шкодували. У той час у Турії жило багато заможних людей, які мали, як правило, 5-7 і більше дітей. Вони на освіту своїх нащадків витра­чали великі гроші. В цих сім'ях працювали гувернантки та гу­вернери. Це були дуже освіче­ні люди, вони давали хороші знання дітям та готували їх до вступу у вищі навчальні за­клади. Таке навчання назива­лося домашнім і було широко представлено серед елітних сімей Турії.

У школі працювали три-п'ять викладачів-священиків. Школа також стежила за професійним ростом своїх випускників. Є свідчення, що де-які випускники стали навіть хорошими священиками.

Якщо у церковно-приходській школі церкви Різдва Пресвя­тої Богородиці було 136 учнів, і в школі церкви Святовознесенської майже стільки ж, то можна зробити висновок, що в ті часи в селі Турія тяжіння до знань було дуже велике і освіченість населення висока.

Якість навчання з часом стала кращою. Почали випускатися нові більш якісні підручники та методичні посібники. Значну увагу стали приділяти вивченню граматики, математики та іноземним мовам.

У 1910 році в нашій рідній Турії землевласник Терещенко Олександр Миколайович за свої кошти збудував початкову школу, в якій навчалися діти з родин із середнім і низьким статком. Навчання для них було безкоштовним. Про інші на­вчальні заклади тих часів у Турії документальних підтверджень немає.

У період революційних потрясінь школи Турії працювали нервово, але стабільно, аз 1918 р. навчання було припинено. Нарешті 10 жовтня 1920 року в Турії відкрили школу в приміщенні панського маєтку. Почали навчання в ній 49 учнів - 43 хлопці і 6 дівчат. У школі було чотири класи. Завідуючим школи був О. Сугак і вчителька С. Стунгур - це усі педагоги Туріянської школи. Викладання предметів було українською мовою.

У післяреволюційний період потреба в освічених людях Щ різко зросла, адже прийшли до влади малоосвічені, а частіше навіть неписемні люди. Тому першочергове завдання полягало в тому, щоб навчити дітей і дорослих читати та писати.

На 1920 рік становище освіти було складним. Коштів на утримання школи не вистачало. Вона існувала за рахунок шкільно­го податку, що його платили батьки, і який носив характер тимчасо­вої позики. У цій ситуації, як повідомляє Єлисаветградський відділ Робітничо-селянської інспекції, ходили плітки про відміну безко­штовного навчання. В той час у Туріянській школі плату за навчання брали дровами, хлібом, картоплею та іншими харчами.

Досить часто учні шкіл залучалися до боротьби з куркулями. Відомо, що радянська влада проводила величезну роботу з ліквідації неписемності.

У Туріянській школі в 1925 році навчалися вже 202 учні.Працювала школа з метою ліквідації неписемності. В ній навчалося 120 учнів - це були дорослі люди, які тягнулися до знань і думали  про завтрашній день.

Для пропаганди соціалістичного способу життя, ознайомлення з політикою держави і просто читання літератури в Турії працювала Хата-читальня. В ній постійно збиралися молодь і активіс­ти села. Там проводилися різні збори, працював комсомольський актив. Хату-читальню електрифікували в першу чергу і селяни в ній засиджувалися допізна.

Почали видаватися підручники для шкіл, училищ та вищих учбових закладів. Для вчителів видали нові методичні посібники, проводилися семінари і курси, широко пропагувався передовий  досвід.

Снісаренко Пріська Савівна віддала свою садибу і хату під бу­дівництво нової школи на кутку Вівчарівка. В кінці 30-х років запра­цювала семирічка на Вівчарівці. В школі навчалися у дві зміни, від­чувався дефіцит вчителів з вищою освітою. Вчителями, в основному, працювали випускники Златопільського педагогічного училища (тех­нікуму).

Під час окупації села приміщення школи №1 було перелаштовано на госпіталь, а школи №2 - на казарму для німецьких солдат.

У повоєнний час школа зіштовхнулася з великими трудно­щами. Не вистачало підручників та шкільного приладдя, було мало вчителів: одні не повернулися з фронту, інші виїхали до родичів. На кінець 1944 року навчалося менше третини дітей шкільного віку (близько 100 осіб), значна частина дітей осиротіли в роки війни, а тому вони не мали матеріальних можливостей навчатися. Лише в 1950 році в повному обсязі школи відновили роботу. При Туріянській школі було відкрито спочатку вечірню, а потім і заочну школи.

У 1952 році у двох туріянських семирічних школах навчалося 388 учнів, працювало 29 вчителів. В школах було холодно. За партами сиділи по три учні, доводилось займатись у верхньому одязі. Заняття проходили в дві зміни. Старшокласники відвідували Новомиргород-ську школу № 1, жили у міському гуртожитку.

У Турії вже відкрилися дві сільські бібліотеки. їх із задоволенням відвідувала молодь села. Книжний фонд був невеликий, але його ви­стачало любителям читання.

Будинок школи № 2, збудований у 1910 роціТерещенком Олек­сандром Миколайовичем, вирішили добудувати народним методом. Керував будівництвом директор школи Мурашко Михайло Васильо­вич. У школах працювали різні цікаві творчі гуртки, була організова­на і успішно працювала художня самодіяльність та театральний гурток.

Учні туріянських шкіл постійно виїжджали з концертами в усі села району. Часто одержували дипломи та грамоти на переглядах художньої самодіяльності району. Театральний гурток був бажаним в усіх селах Новомиргородщини. У ньому були, в основному, педаго­ги та учні місцевих шкіл. У репертуарі аматорської трупи були п'єси класиків української драматургії - це «Сватання на Гончарівці», «Сто тисяч», «Лісова пісня», «Кам'яний господар», «Касандра», а також ро­сійські: «На всякого мудреца довольно простоты», «Чайка», «Беспри­данница» та багато інших цікавих вистав.

У селі навчання було дуже ефективне. Випускники шкіл частіше почали вступати до середніх спеціальних та вищих навчальних закладів і поверталися для роботи в рідне село. Учнів почали знайо­мити з роботою сільськогосподарських підприємств села. Ще в школі діти мріяли працювати в полі і на фермах.

У селі Турії покращилася демографічна ситуація, почали більше народжувати дітей.

Школа №2 на той час знаходилася в приміщен­ні Церковно-Приходської школи, що на Базарівці (нині приміщення олійні). Педагогічний колектив на чолі з Вороною Ганною Григорівною добре розуміли, що в та­кому приміщенні добре працювати не можна. Вони не­одноразово зверталися до голови колгоспу з проханням почати будівництво нової школи. Нестеренко Михайло Петрович, голова господарства-міліонера, не зміг до­помогти у вирішенні цієї проблеми. І тоді вчителі разом з батьками почали звертатися до різних інстанцій. Де­легаціями їздили в обком партії, в архітектурний відділ до міста Кіровограда, зверталися до редакцій газет та Міністерства освіти - і все ж таки домоглися свого. На зібрані кошти в Києві було куплено за 100 крб. проект на будівництво нової школи. Але розрахований він був на велику кількість учнів і не підходив для Турії. Тоді ди­ректор Ганна Григорівна Ворона поїхала до Москви і за власні гроші купила ще один проект.

У 1968 році відкрили нову гарну школу, в ній об'єднали учнів шкіл №1 і №2. Тут навчалося більше 300 дітей, були паралельні класи. Керівництво очолила молода та енергійна жінка - Снісаренко Людмила Олек­сіївна. За 44 роки свого існування школа дала знання і випустила в світ багато талановитих людей.

У ті нелегкі часи на долю кож­ного керівника випало немало про­блем, вони успішно їх подолали і залишили по собі добру пам'ять в серцях вчителів, батьків та випускни­ків нашої школи. Після Снісаренко Людмили Олексіївни директорами працювали: Бойко Пилип Іванович, Жанталай Володимир Олексійович, Домарацька Марія Іванівна, Мордвінов Володимир Борисович - завдя­ки йому відкрилася вечірня середня школа в 1984-1985 навчальному році, Чепіжак Микола Васильович - під його керівництвом школа змінила зовнішній вигляд і стала більш привабливою, Бендюжен-ко Наталії Василівні було, мабуть, найтяжче працювати, то був пері­од революційних змін і нестабільності в державі, безгрошів'я. Треба було зберігати школу, спокій в колективі і працювати майже на голому ентузіазмі. З 1999 року школу очолює талановита і працьовита жінка Кармазин Ольга Олексіївна. За останні 13 років багато чого змінило­ся в школі: відремонтовано спортивний зал, замінена покрівля даху, установлене газове опалення.

У 2013-2014 роках планується повна заміна дерев'яних вікон­них рам на металопластикові.

На даний час у школі навчаються 122 учні, працюють 23 педа­гога. Кращі учні Туріянської середньої школи - відмінники навчання.

У Туріянській школі багато цікавих гуртків і спортивних секцій, працює художня самодіяльність, є велика бібліотека.

Зараз нашу школу вважають однією з кращих шкіл району. Ми пишаємося своїми здобутками, учнями і випускниками. Адже що­року школа випускає у світ підготовлених до життя дорослих людей. Вони вступають до вищих і середніх навчальних закладів України, в тому числі і до найпрестижніших, успішно працюють в усіх галузях виробництва країни. Багато випускників повертаються в нашу Турію і працюють у рідній школі та у TOB «Прогрес».

Щорічно газета «Новомиргородщина» публікує фотографії ви­пускників району, що закінчили школу з золотими і срібними медаля­ми, серед них є і наші діти. За 44 роки свого існування школа випустила 19 медалістів. Першою в історії'Туріянської середньої школи отримала срібну медаль Тертична Олена - у 1990 р., а першу золоту - у 1 991 р. Горбенко Галина.

 

 

          

Вхід на сайт

Пошук

Календар
«  Лютий 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728

Національна дитяча гараяча лінія

Архів записів


Друзі сайту
  • ІРМЦ ВО
  • КОІППО

  • Освітній проект «На Урок»

    Copyright MyCorp © 2019